Cocaine Эквадор Тихорецк

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

А, привет, лохи! Вот расскажу вам, как я купил свою первую закладку и потом работал курьером в Яндекс.Еде. Короче, метчиков у нас в городе полно, но найти хорошую шнягу - это уже проблема. Слава богу, у меня нашлась связь, и я решил попробовать свои силы в этом деле.

Однажды, бродя по району, я услышал слухи, что в этом сарае регулярно проводятся сделки с ледом и другими вкусностями. Решил я сходить посмотреть, что там да как. Вошел в сарай, а там толкачи развлекаются, закладки продают. Разговорился с одним приставучим типом, самоуверенным таким. Он дает мне номер, говорит, что звонить только в экстренных случаях.

Ах да, забыл сказать, что народ называет меня Поникой. Ну, все как в песне "Поника - это жизнь". В общем, решаю я позвонить этому толкачу, чтобы узнать, как сделать заказ. Он дает мне адрес и говорит, чтобы я пришел одетым в черное, чтобы его подручные меня узнали. Благо, гардероб у меня соответствующий. Ну, а я рассекаю такой смело, будто у меня шило в заднице!

Прихожу к этому дому, стучу в дверь, и меня впускают. Встречает меня сам толкач, и тут видно, что он такой магнит на бабки. Знаешь, такой там самоуверенный, бабы к нему пристают, народ сразу к нему потянулся. Вообщем, начинаем дела делать.

Он спрашивает, что я хочу, и я говорю, что неплохо бы закладку купить. Он рассказывает мне все про свои товары: кокаин, лед, поника - все, что душа пожелает. Я выбираю кокаин, потому что слышал, что это как раз для таких крутых типов, как я. И вот я покупаю свою первую закладку! Короче, толкач доволен, я доволен, все довольны!

На следующий день толкач звонит мне и предлагает работу курьером в Яндекс.Еде. Он говорит, что сейчас все через интернет заказывают, а я, мол, буду развозить не только пиццу, но и наркоту. Ну, так как бабки нужны, соглашаюсь.

Тут начинаются мои приключения с Яндекс.Едой. Получаю заказы - адрес, номер телефона, и все такое. Закладки в одном месте, еду в другое. Приходится иногда кататься по всему городу, но деньги не пахнут, верно?

Происходили и всякие неприятности на этом поприще. Например, однажды я прихожу к адресу, а там полиция уже ждет меня. Чуть не присел на ухо, когда увидел их. Быстро бросаю свой мешок с лекарствами и отбегаю в сторону, спасаясь от неприятностей.

Жизнь курьера-наркомана не такая простая, как кажется. Даже если ты работаешь в Яндекс.Еде, все равно нужно быть осторожным, чтобы не попасться на глаза полиции или другим злым дядям.

В общем, такие вот дела у меня были с закладками и Яндекс.Едой. Мог бы и дальше работать курьером, но потом все как-то разом стало надоедать. Забил на это дело и решил отдохнуть немного от наркотической жизни. Впрочем, никогда не знаешь, что будет завтра, верно? Жизнь - ширяло, а я готов в нее прыгнуть с головой, ха-ха!